Я напевне помру від цигарок.
Захлинуся смолою липневого ранку.
Розталою від твоііх гарячих обіймів.
Я колись помру від раку.
І перед смертю попрошу цигарку. Бо я не курив ввечері, та й не курив зранку.
Я колись помру від твоііх скандалів.
"Для чого ти куриш!?
Що буде далі!? "
Я буду курити і пити "нектари".
Котрі типу "рятують" від запаху гарі.
Ти ламатимеш пачки і кидатимеш ііх в молоко.
Я діставатиму нову і палитиму знову і знову.
Смола ніжно стелитиме горло і лягатиме на дно моііх чорних легенів.
Ти спитаєш: "Для чого!? "
Я відповіді не дам.
Ти знову покличеш психолога і з ним ми куритимемо десь там.
На балконі.
Я непевно помру від цигарок.
Захлинусь смолою липневого ранку.
Лише лікар швидкоіі запише: "смерть"
І гляне на час і дату.
Ти завісиш дзеркала і закриєш штори й фіранки.
Знайдеш моіі цигарки і будеш палити кожного ранку.
Аж поки лікар не напише "смерть" і хтось інший закурить
до чорного і без того сірі фіранки.
Neyden Reed©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548405
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2015
автор: Neyden Reed