Поспішно іду і боюся
Спіткнутись і впасти. Що потім?
А раптом я не підіймуся –
Й сліда не лишиться, лиш попіл
Моїх «не сбулось» і «було».
Літа відлетять геть, у вирій,
Мій Ангел підставить крило
Й полине душа в інший вимір.
І серед мільйонів зірок
Погасне іще одна зірочка.
Але не прийшов ще мій строк –
На полі ще визріє житечко.
Ще прийдуть і осінь, й зима,
На зміну весні прийдуть й літові.
Іду я життям не дарма –
Зустрічному дякую вітрові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548795
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2015
автор: Радченко