Темна ніч. Я стою. Моросило.
Вітер лихо штовхав у плече,
На асфальт безталанно світило,
А я знову палив. На тще.
Але ж вранці ще все було добре,
Хоч і хмурно було вже тоді
Я дивився на синявий обрій,
І писав про дрібниці тобі.
Полоненні тоді холодами,
Ми удома сиділи, в теплі,
Пам'ятаєш, як ходили слідами?
У парку ранковім, в мерзлі?
А солодкі обійми прощальні?
Ти лиш на мить, пригадай,
Хто ж знав, що вони - та й останні,
Що мить радості змінить печаль.
Я твою пам'ятаю долоню,
Що так ніжно тримав у руці,
Швидкий крок, що неначе погоня,
Теплий голос, що торкався душі,
Ось вже ніч ще, здається, темніша,
А я досі стою під дощем.
Закурю. Як ніколи раніше.
На тще.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2015
автор: Фридрих Идельман