[i]А день такий бува, зазвичай, в грудні, -
самотньо-зважений, коротко- нетривкий,
занурюється в ніч, сновидо -безпробудну,
мне-місить заповзято час гливкий.
Тяглисто виринає з передночі
на стелі навзнак розпістерта тьма-печаль,
і ти … під наглядом зими, і хочуть спати очі,
ждеш сну… а він не йде… На жаль,
світ вніжений мовчанням снігочасу,
(чимчикувати довго слоникам до дня),
зимове рівноніччя п’є ковтками ласо,
зухвало спокій твій, навстоячки, до дна.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548941
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2015
автор: Лана Сянська