Вічна дорога,
Віками покручена,
Кличе, зове мене вдаль.
Літо і зиму
Ногами утоптана,
Сльозами полита. Печаль…
Зрошена росами,
Наче покосами.
В них набираєшся сил.
Весною чи восени
Стопами босими
Збитий клубочиться пил.
Долі розбіглися,
Не зупинилися,
Чи то на Захід, чи Схід
Десь притаїлися,
Буднями вкрилися –
Так-бо призначив їм рід.
Міряна верствами,
Мов перевеслами,
Дорога у далеч зове.
Літами і веснами,
Думок перехрестями
За край небосхилу веде.
Стежинами збіглася,
Наче втомилася,
Льон рушниками пряде.
Землиці коханої,
Не порівняної,
Квіт воскресіння гряде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549012
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.01.2015
автор: Едельвейс137