Коли холодні заметілі
малюють казку на вікні
ти наодинці душу грієш
вогнем яскравої свічі.
Жалкуєш тихо про минуле,
а може боляче, скажи, -
січневий вечір - тихий спомин
тієї вічної краси.
На невагомих струнах згадки
тремтять, мов молоде вино
у келиху простого щастя,
що вже пройшло давним-давно.
Любов не була птахом білим,
що мир приносить на крилі,
вона десь в серденьку жевріла,
стікала воском по столі..
Духм'яним, свіжим ароматом
весна пробудить дум потік,
оберігатиме лиш згадки
та слід залишить назавжди..
Про те, що доля написала,
але здійснити не змогла, -
був спалах дива та зізнання,
красивих слів швидка ріка..
В саду моїм зустрінуть сонце
й прикрасять землю квіти-дні
лиш плину чсу не зупиниш,
що мов володар нас спасе..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2015
автор: Dreaming of You