Ішли якось осіннім тихим парком
Сумна дівчина і рудий кульгавий пес -
Вона повільно, повагом, неквапно,
А він, на трьох, зіщулившись, бо змерз
Вона йому кидала кришки хліба -
Він вдячно їх дорогою збирав,
І поглядом, який лікує кривди,
З довірою їй в вічі зазирав
Сиділи вдвох на лавочці у парку
Вона,за вушком пестячи його,
І він, лікуючи її душевну ранку
Своїм величним янгольським єством
Цей вірш для тих, хто вірить в чудеса:
У кого зла в душі іще немає
Тому на допомогу небеса
Янгола на землю посилають
І може він прийти в любій подобі:
Зраненим птахом з зламаним крилом,
Чи кошеням замерзлим та голодним,
Або старим рудим кульгавим псом.
12.04.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549089
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2015
автор: MaR!Я