Дощ плакав обмиваючи солдата,
Який сидів в окопі перед боєм.
І згадував свого малого брата,
В очах якого він вже став героєм.
Котилась крапля по щоці солдата
Так як котились спогади про маму,
Яка не може спати всі ці ночі,
А лиш світає і біжить до храму.
Вона благає: – Господи скажи!
Навіщо в мене сина забирати?
Попрошу в тебе - ангела пошли.
Не хочу сина свого першою ховати!
Благаю, Боже, збережи синів,
Нашої мами-неньки України.
І Україну нашу неньку захисти,
Щоб її діти не бачили руїни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549183
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2015
автор: Хворий Джентльмен