Сидить кобзар на могилі
Та пісню співає :
„Вітре буйний” – неси хвилі
Аж до небокраю .
Волю в клітку посадили ,
Кайдани на руки .
Ой , Тарасе , брате милий ,
Нема й досі злуки
Поміж Заходом і Сходом ,
Нема розуміння ,
Що ми є одним народом ,
Збирати каміння
Час настав , прийшла година
Нас всіх об’єднати
У соборну Україну ,
Вона ж наша мати !
Чому розбрат поміж люди
Сіють „патріоти” ?
Та клянуться , б’ють у груди
До сьомого поту
Вихваляють того Хама
Що духу , що сили .
Гіркі сльози з очей мами
Рясно землю вкрили .
Ой , кобзарю , не рви душу ,
Не край моє серце .
Адже тут я жити мушу ,
Тут я мушу вмерти .
В муках слово породити
Для нового злету .
Часу обмаль . Відпочити
Не дадуть поету .
Хліб насущний – рідну мову
Чомусь зневажають ?..
Насупили свої брови .
За кого нас мають ?
Штами ставлять та волають
Чужими словами .
Та чи відають ? Чи знають
Звідкіля ті штами ?
Хода Хресна . Повторюють
Знову ті ж помилки .
Москва прагне Вікторії ,
Трясуться піджилки ,
Коли чує : Україна
Стала незалежна ,
Квітне в лузі знов калина
Та пахне безмежно .
Ще не вмерла у лабетах
Кремлівського пана .
Пишуть власнеє лібрето ,
Відомо це , знамо .
Знов на часі доба княжа ,
Моляться русини .
Чи пошле Господь , чи вкаже
На долю Вкраїни ?
Перед Ним лише ми станем
На свої коліна .
На ворога підем таном
В пориві єдинім .
Не руш неньку , її рани
Досі кровоточать .
Не будуй на неї плани
Та жадібних очей
Роззявляти не смій „брате”
Сьогодні з похмілля .
Пригадай , що нас багато
Тебе на весілля
Ми запрошувать не будем
Не твоє це свято ,
Досить з нас твого Іуди ,
Досить нас карати !!!
Вести через оті терна
Босоніж без жалю .
Безсоромна Ганя Герман –
Вдає з себе кралю ...
Приберися , промий вуха ,
Не заздри без тями ,
Не нагадуй всім свекруху
З помийної ями !
Так , ми маємо Лебідку ,
Маєм свою долю .
А за тебе , Ганю , бридко
Не задавай болю ...
Завдяч цій землі в поклоні ,
Що тебе зростила .
Сивина вже вкрила скроні ,
Але ти безкрила
Виступаєш за лжесвідка ,
Зараз в його ролі .
Бридко , Ганю , дуже бридко ,
Аргументи голі .
Пронизує сором душу ,
Образа проймає .
Це сказати тобі мушу ,
ВІН попереджає .
Не ті шляхи обираєш
Для випробування ,
Тому й маєш те , що маєш .
Нема покаяння .
А Вкраїна має доню
Розумну і щиру .
Молимось усі в поклоні ,
Маємо довіру .
Це її маленькі руки
І серце гаряче
Дуже прагнуть для нас злуки .
Вона все пробачить
Ворогам , бо нема часу
На сварки сьогодні ,
Будувати ті гримаси
Ніби з преісподні .
Вітре буйний , неси пісню
Аж до небокраю !
Бо її у грудях тісно .
Співає , співає
Кобзар в полі , на могилі
Про рідну державу .
Ковила несе на хвилях –
Українську СЛАВУ!!!
-2-
Поміж нас вже завелися
Служки – московіти .
Доню , прошу , не корися ,
Не дай володіти
Булавою на Вкраїні ,
Марати клейноди .
Прапор наш є жовтосиній ,
Не давай їм згоди
Нашу неньку грабувати ,
Не кинь на поталу
Те , що є для нас всіх свято .
Свої п’єдестали
Збережи . Ми присягнемо
Державі служити .
Не зрадимо , не звернемо .
Адже кров пролита
За свободу , незалежність ,
За право любити
Так віддано , так безмежно .
Так несамовито ...
Нації верни коріння ,
Пам’ять генетичну .
Лише крок нам до успіння .
Нація велична
Вже пройшла через тортури
Триста з лишком років .
А той згадує Батурин .
Дай нам , пане , спокій .
Не про тебе той Батурин ,
Бандера , Мазепа .
Третього б не було туру ,
Де б ти був , дурепа ?
Оце є твоя подяка ,
За душевні рани ?
Президенте , неборака ,
Підтримуєш клани ?
Вона винна , що ти втратив
Розум на похмілля ?
Це вже , пане , забагато !
Таке то ти зілля ...
То хто зрадив нам , Майдану ?
В кого чисті руки ?
Ні , не входить в твої плани –
Прагнути до злуки .
Отруєння на сміх курям
Не зумів довести .
То кого тут врешті дурять ?
Де медичні тести ?
Вже сміється з нас Європа ,
Кого обираєм ?
Хоча їм все те до попи ...
Маєм те , що маєм .
Сергій Бабінчук .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549214
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2015
автор: Сергій Бабінчук