Мовби живий... Ось запитає.
Чому ти, мамо, плачеш тут?
А батько зовсім сивий...Знаєш?
То сніг його чоло покрив...
Як живете і що нового?
Бо я за Вас життя віддав...
Життя не шкода... Шкода маму...
Це я їй горя й сліз додав.
Вона приносить мені "Снікерс",
Бо я ж його завжди любив...
Візьми, синок... Заплаче тихо...
А ти й вчорашнього не з'їв?...
Життя розділене на до і після.
Спочатку щастя й сміх,
А після... Біль і горе,
І нескінченне море сліз...
Ту рану не загоїти роками,
Вона завжди в душі щемить.
Що було до, десь там за небесами,
А з тим, що після, якось треба жить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2015
автор: Зоя Журавка