Немов зміюки злі язики,
Сплелись в єдине вводять отруту,
Із задоволенням так залюбки,
Колись тож прийдеться нести спокуту.
Що та спокута, тут насолода,
Не можуть спати, миють кістки,
Немовби з нечистим спільна угода,
Свої забули давно всі гріхи.
До церкви йдуть, поклони б’ють,
Такі набожні, такі правдиві,
Яку ж вони віру в серці несуть,
Підлабузливі погляди, душі зрадливі.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/940-zli-yaziki.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549296
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.01.2015
автор: Антоніна Грицаюк