Я поринаю у дитинство
З тремтінням серця, у думках.
Я поринаю у дитинство…
Чомусь мене окутав жах.
Це так давно було – піввіку…
Тоді щасливі , у «зірках»
Ми шаленіли всі від крику,
Бо мали атестат в руках
І так надіялись на чудо!
Здавалось килимом життя
М’яким стелитися нам буде,
Не хвилювало майбуття.
Розбіглись хто куди веселі.
І не тримав нас рідній край.
Так залишИли ми оселі,
Надіючись на той далекий рай.
Жили хто як… і рай і пекло
Відвідати комусь прийшлось…
І ось тепер «поки не смеркло»
Зустрітись захотілось щось…
Та запізнилося бажання…
І прикро стало від тих дум…
Тому до всіх моє прохання,
- Спілкуйтесь з друзями,
Щоб потім не дістався тільки сум…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549504
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2015
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук