Як важко, Господи, ступать в Його сліди –
Великі кроки у ході величній!..
А наші тонуть у зневірі вічній –
В пісках гріхів, в марноті марноти…
Як страшно, Господи, не впоратись з хрестом –
І на розп'яття не з'явитись вчасно,
І зрозуміти, що не вродить рясно
Насіння, що посіяне Христом…
Як соромно, о Боже, зради зрад
І що лишились на землі Іуди!
Тремтить осика від такого бруду…
Застиг в огиді Гетсиманський сад…
Пробач нас, Господи, за яблуко в Раю,
За Каїна, за Вавилонську вежу,
За ніч в душі, безглузду та безмежну,
І за кумирів владу золоту…
Не позбавляй нас, Господи, Голгоф
Як шансу на спокуту та прозріння!
Дай сил збудити приспане сумління
До того, як життя скінчиться строк!
Пошли нам, Господи, іще одну зорю –
Різдвяне світло, що дарує крила
Душі, яка увірувала в Сина…
Яви укотре доброту свою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549506
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.01.2015
автор: ptaha