Чом сумуєш, дитинко?..
Що ж, свята відійшли...
Новорічну ялинку
Щойно ми роздягли.
В Новорічному святі
Вона тішила нас,
Час настав- викидати...
Розпрощатися час...
Підіймися навшпиньки
І верхівку зніми,
І востаннє ялинку
Наче в серце прийми,
І до вогнища світла
На руках віднеси,
І тихенько простити
Ти її попроси,
Що зростати не доля
Їй у тиші лісів,
Що в святковому колі
Відлунав уже спів...
Догорають багаття
У вечірнім дворі,
І в останнім завзятті
Ти теплом відігрій
Своє серце дитяче,
Що сльозою стекло...
Прийде час- ти побачиш-
Це не марно було...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115010711724
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549622
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.01.2015
автор: Сокольник