Сонця лимонна долька… Вечора темна кава…
Ніч по чашках розливає неба гарячі хвилі.
Білі вершки хмаринок піною з цукром стали,
Спогадом легко впали, збиті крилом чаїним…
Сад камінців-родзинок солодко гріє втому…
В чашці відбились зорі – світло очей, здалося…
Казка стосунків наших – парою, невагома, –
Злегка лоскоче серце, танучи в безголоссі.
Кава з лимонним соком вже почала світати…
Чайка крилом сталевим крає нічний пиріг…
Зерен гладенька галька сиплеться ароматно
Хвилям небес у руки, гублячи сплески снів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549747
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2015
автор: ptaha