[i]присвячується 80-ій річниці з дня народження великого українського поета Василя Симоненка (1935-1963)[/i]
[b] Люті кати поглумились над нами,
Скільки лягло нас у чорні гроби,
Та перемога - дивіться! - за нами:
Смерть - не кінець боротьби.[/b]
[i][b]В.Симоненко[/b], 23.10.1955[/i]
В якому б жить не довелося місті,
А в серці - України є портрет.
Василь помер у віці двадцять вісім,
Його ж любов до Неньки - не помре.
І громом й тишею* поет уміло
Не визнавав "радянський палімпсест"...
На залізничній станції у Смілі
Його побили за такий протест.
Життя коротше сторінок поеми;
Катам не зрозуміти про любов.
А знавіснілим виродкам системи
Не змити в жоднім поколінні кров!
Мовчіть, кати! Закінчиться потіха!
Достатньо було вашої вини!...
Як чути відгомін у небі стиха -
Це України вірнії сини.
* "Тиша і грім"(1962)-збірка поезій В.Симоненка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549883
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.01.2015
автор: Oleg Kolibaba