ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ

В  Україні  біда,  воєнна  облога,
Розгойдані  дзвони,  далека  дорога
На  Схід…  бо  втопає  в  гарячім  промінні,
В  підмогу  іде  молоде  покоління.
В  негоду  і  спеку  громлять  кулемети:
Палає  Донецьк,  Лисичанськ  градометом,
Луганська  губернія  гине  від  болю,
У  муках  страждають  знівечені  долі.
Не  сплять  юнаки,  молоденькі  солдати  
З  держави  всієї  прийшли  захищати
Без  хліба,  води,  без  гармат  й  кулеметів
Це  мирні  хлоп’ята  вселились  в  намети.
Води  нема  вмитись  і  їсти  немає,
За  що  український  юнак  так  страждає?
А  серце  говорить,  а  хто  ж,  як  не  я,
Бо  це  ж  я  патріот,  Україна  моя!
Хоч  я  Західняк,  а  на  Сході  блукаю,
Свою  Україну  грудьми  захищаю,
Так  хочеться  миру,  свободи  й  спокою,
Моя  Україно,  я  завжди  з  тобою.
А  їх  убивають  свої  терористи
Та  ще  й  обзивають:  Бандери,  фашисти!
А  хто,  ви,  найманці  за  гроші  Росії
Бездушно  вбиваєте  брата  Вкраїни.
Горить  Схід  Вкраїни,  горять  терикони
У  розпачі  люди,  де  ж  Божі  закони?
І  стогне  земля  у  крові  і  багнюці,
І  небо  заплакало,  люди  в  розлуці.
Невчасно  вмирають,  а  душі  невинні
У  небо  злітають  за  злобу  й  провини,  
Тіла  їх  згрібають  у  братські  могили
Ой,  що  ж,  ви,  словене,  самі  натворили?!
В  ногах  –  небеса,  а  земля  в  узголов’ї,
На  твердій  постелі  обмитою  кров’ю…
І    плачуть  дерева,  коріння  під  боком
Бо  яма  велика  і  дуже  глибока.
По  вічній  дорозі  йде  жінка  і  мати
У  вічній  могилі  сини-соколята,
Заплющені  очі,  змарнілі  обличчя,
Вкарбована  дата  на  стежці  –  узбіччі.
Несходжені  стежки,  любов  недопита  –  
Сувора  могила  стоїть  серед  жита,
Обірване  слово  в  бомбова  них  далях,
Це  злоба  й  любов  залишила  печалі.
А  зорі  із  неба  на  землю  світили
І  шляхом  Чумацьким  вкривали  могили,
Немає  Хреста,  не  покладені  квіти,
Сльозами  відспівують  мати  і  діти.
Весна,  літо,  осінь  –  краса  в  попелищі,
Життя  найдорожче  згубили,  навіщо?
Невже  у  пилюці,  в  траншеях  дихання,
У  людському  крику  найкраще  кохання?
Безсмертя  кладете  під  голови  тихо,
Долаючи  втому  ви  скоїли  лихо.
Сини  і  батьки!  Повертайтесь  додому,
В  життя  не  стріляйте  з  червоного  грому.
Священна  земля  і  небесна  перлина
За  що  так  страждає  моя  Україна?
Скажи  наш  Творець,  щоб  почули  всі  люди,
На  землю,  коли  щастя  й  спокій  прибуде?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550015
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 09.01.2015
автор: Юлія Ющенко