Не виправовуємо надій і сподівань.
Не віддаємо вкладених в нас сил сторицею.
Не прислухаємося до вмовляння і прохань.
Не хочемо порад, наказів із щирицею.
І зрозуміти можна: їм - видніше.
Вони життя пройшли, а ми ще ні
Вони життя наїлися - дай Боже,
А ми усього-навсього - ''малі''.
А дехто з них уже живе піввіку.
Зазнали радості, і горя, і біди.
Не раз втрапляли у життєву клітку.
Не раз з трудів своїх збирали вже плоди.
А ми хіба не так? Нам також треба вчитись.
Нам долю ВЛАСНУ треба сотворить.
Щоби до чогось путнього добитись
Не раз прийдеться добрих ґуль набить.
Хоч кажуть, що найкраща школа - помилки чужі,
Що краще вчитися на них, аніж на власних.
Дозвольте допускати помилки свої.
Ви ж бо самі навчилися на своїх вчасно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550017
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2015
автор: Таня Смакоус