Що не твоє – те піде вдаль,
Мов восени із гілки листя.
То ж хай не крає серце жаль
За тим, що мрії не збулися.
Усе, що було – досвід твій,
То цвіт, котрий пішов у вишню,
Заповнений чуттям сувій,
Стібок сьогоднішній й торішній.
Там чорне і червоне в ряд,
Осот і сонячне колосся,
Осінній ліс, весняний сад,
Усе, що було й не збулося…
То ж не рахуй вчорашніх бід.
Що відбуло, змінить не вдасться.
Іди з сьогоднішнім в політ.
Шукай в сьогоднішньому щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550119
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)