За яскравою гримасою реальних персонажів,
За смішними ролями в буденному житті,
Ховається нівчім невинне янголятко,
Яке боїться бути тим, ким насправді воно є.
Адже життя наївності не терпить,
І очі осуду чекають на слабких,
Ховатися за масками своєї театральності відверто,
Хороша панацея,
Від страху викриття для всіх.
Чого всі так ми боїмося?
Невже питання це не крутиться в нас в голові?
А може відповідь давно уже відома?
Що вся проблема у брехні.
Про щирість забуваємо ми часто,
Недумаючи про глибинний світ,
Про цінності ще того часу,
Коли закони рицарські жили в серцях усіх.
Жорстокий світ все ж болюче ранить,
Людей відкритих цьому виру мрій,
Але в кінці життєвої дуелі,
Трофей завжди на їхній стороні .
Ховатись вічно ми не можем,
Й не маєм права жити у брехні,
Ми ангели життя земного,
А не театральні циркачі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550120
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.01.2015
автор: Volodumura