Старезна груша проросла століття,
У новий вік протягує гілки.
У ранах стовбур – мітка лихоліття,
Рівненький стовбур – зоряні роки.
Старі дерева, ніби мудрі люди,
Відстоюють і простір і права.
Лишають пам'ять в час, який прибуде,
Коли над ними проросте трава.
Душа у дерева – могутня крона,
Людська душа – могутній родовід.
Із мудрості років - віків корону
Несе людина гідно з роду в рід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550220
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Надія Гуржій