В стародавні роки, - за часів до Великої Зради,
До юрбіння у княжій господі гречинських попів, -
Боронили волхви Рідну Землю од пазурів Гада -
Щоби Лад панував і Злигодней ніхто не терпів.
Берегли велемудрих завітів безцінні скарбниці -
Вищу спадщину предків усім поколінням новим -
Щоб не нітився Дух від навали усякої ниці -
Добрий корінь і в посуху соками живить глибин.
Шанували Богів і щедротами повнились гирла,
Сяйво Слави попереду війська звитяжного йшло...
Та од'їлося Лихо, та ще й лишенята зростило,
У князівських палатах своє влаштувавши кубло.
Ой ти, Земле моя, ой зазнала такої кручини!
Заєд золоторизних пройшли по тобі постоли -
На запроданських учтах піднято заморськії вина,
Поруйновано капища, страчено мудрі волхви.
У покуті за гріх ввесь нарід і за те потерпає -
Крають Неньку сусіди по черзі чи скопом усі,
За бунчук можновладний грезеться перевертнів зграя, -
Посіпак і підножок, - з Великої Зради часів.
Що робити, як жити, як Лад повернути скоріше?
Де криївка його чи в які він подався світи?
Певно знаю одно: кавунів не шукають на вишні.
Що ж на юдоєвангельській парості можна знайти?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550281
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Неизвестный Я