Просто з тобою… просто…
З теплих своїх долоней
Слово – зернину проса
Сиплеш на підвіконня.
Напівзамерзла птаха,
Тихо шепочу: «Просто»,
Бо вже не маю страху –
Зранена, спрагла, боса.
Я відшукала острів,
Тут я щаслива й сита.
Це неймовірне «Просто»
Здатне і скло розбити!
Можна я буду пити
Погляду дивну просинь?
Можна я буду жити?
Просто… з тобою просто…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550287
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Liavi D