А може, то лише пусті дрібниці? –
Зламали гілку…
Вим’яли траву…
Бджолу розчавили…
Убили птицю…
Звели тварину – завели нову…
Дрібниці?
Що жаліть одну комаху?
Трави й дерев – не встигнеш рахувать!
Куди не глянь – усюди бачиш птаха.
А вулиці тваринами кишать.
Оскал звіриний
У таких дрібницях.
Засохлий пагін…
Тиша нежива…
Застиглість у розширених зіницях…
Холодне тіло..
Мертва голова…
Все неповторне у своєму роді.
Мить існування в кожного одна.
Дрібниць нема й не буде у природі.
У цьому суть життя і глибина.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550300
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Ірина Васильківська