Гортає день хвилинами життя,
Засвідчуючи невпинну плинність часу...
Верстає вічність спалахи в буття,
І відокремлює буденність від Парнасу,
Де каменисті ланцюги гірські,
Наповнені поезією серця.
Де музи у незайманій красі,
Вдивляються в поетові люстерця.
Гірські хребти не відають століть...
Вони є непідвладні примхам часу,
Лише, спалахуюча мить...
Лише, сходинки до Парнасу...
Поезіє! Ти вічно юна й неземна...
Твій голос скрипкою душі лунає.
Бринить з Парнасу вічності струна,
І шир земну в обіймах пригортає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550400
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Лілея Дністрова