В житті наступає момент,
коли просто не хочеш нікого бачити.
Більше не чекаєш омріяний материк.
І лиш щоночі нестримно плачеш.
Доля іграє з нами в карти.
Кидає з опалу найнижчі з колоди,
А ти сиди і чекай, може пощастить
Стерпи всі удари, докори, програші
І смак перемоги нутро запалить.
У нього на шиї дерев`яний хрестик
Перекачані груди і м`язи...
Словами не описати якою захищеною,
Ти почуваєш себе коли він поряд.
Як з ним забуваєш, про минуле
І заживо,в душі, ховаєш всіх колишніх
А він будує на плечах вігвам
З байдужістю дивиться в твої очі.
З ним ти не лише раз, а щоночі,
Втрачаєш правильність свою і цноту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550405
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2015
автор: Іринка Свердан