Стояли, позирали в очі
Широкі, ясні, неземні.
Співали сумовито півчі,
Спливали краплями свічки.
Набрались ладаном церковним
Вінки, лампадки, чорний креп.
Усе здавалося умовним,
І, навіть, в чорному портрет.
«Чому я тут? – питали очі, –
Чому хтось плаче у журбі?»
Ледь всміхнені вуста дівочі
Немов не вірили собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550619
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2015
автор: Г. Король