Прийшла весна, внесла в життя
Свої стрімкі коригування
Звела до купи серця два,
І поселила в них кохання.
Буя кохання та цвіте,
Аж завість повернулась заметіллю,
Щось відібрала серцю дороге,
І стекла багном у прірву.
А доля сплела два вінця,
Й свати постукали у двері,
Й пішли закохані в життя,
Лишивши підпис на папері.
Повага,труд і вірні друзі-
Цвіло достатком тепле літо
Усе у їх житті було та -
Тільки не наділило діток.
Зустріли осінь вже свою,
А вона увірвалась вітром.
Струсила листя все в раю
І відібрала чоловіка.
У всіх кутках, між білих стін
Насіння кинула самотність.
Підтримали її усі,
Та все - життя- безповоротність.
Поміж заметів із думок
Сама стежину пробивала
Просила смерть - її забрать,
А та чомусь - не поспішала.
Щось не пробачила собі,
Щось душу ще не відпускало,
Немов дитя загублене в весні
Ще матінку не зустрічало.
І впавши знов - непіднялась,
Від їжі зовсім відмовлялась.
І в ніч коли родивсь Христос,
Душа до своїх поверталась.
І як в житті все навпаки?
Хто хоче жити - вмить вмирає ,
Хто просить смерті - ще живе,
На землі - неначе, як у пеклі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2015
автор: олена гай