В Україну прийшли терористи,
Хоч не мають ніякого права
І розлючено, і гонористо
Українців вбивають в загравах.
Розгромили кордон, як толока,
Космодром у Донецьку смертельний,
Градомети і танки потоком –
Схід Вкраїни у болі пекельнім.
І Луганськ, і Донецьк в сповиточку,
Там жевріють червоні зірниці…
Най болюча, гаряча там точка,
Плачуть люди і трави, і птиці.
Вмить виходить Гусак на дорогу,
Не боїться ворожу гранату,
Клекотить аж до неба, до Бога
І на поміч зве Ангела-брата.
Біль не вимовить птаха словами,
Роздивляється мудра пташина
І махає своїми крилами
З того боку, де град й танк-машина.
І, як пам'ять, в симфонії звуку
Щось клекоче, вдивляючись в очі,
Друзям-воїнам сяде на руки
Допомогу в любові шепоче.
Ніби проситься: «Не покидайте
Ви мене одинокого птаха,
Із собою візьміть, не вбивайте,
Я ж такий, як і ви, бідолаха.
Буду з вами я теж захищати
Найрідніші міста тут і села,
Своїм дзьобиком буду вбивати
Свого ворога в рідній оселі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550648
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.01.2015
автор: Юлія Ющенко