Може і серце врешті відживе…

Дивись  на  мене.  Бачиш,  ще  живе
В  моєму  серці  іскорка  любові.
Влови  її  і  розпали  поволі,
Нехай  вона  тепер  не  пропаде.

Зігрій  мене.  Заледеніла  так.
Морозять  руки  дотики  холодні
Чужих  людей,  що  у  свої  безодні
Мене  тягнули  і  топили  там.

Дзвони  мені.  Хоч  голосом  своїм
Зайди  зі  мною  у  морозні  будні.
На  вулиці  спустошеній,  безлюдній
Знайди  мене  і  заведи  у  дім.

Тримай,  прошу.  І  бережи  мене.
Цей  шанс  буває,  знаєш,  раз  в  ніколи.
Чомусь  для  тебе  знялися  окови,
Може  і  серце  врешті  відживе.

11.01.2015  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2015
автор: Альбіна Кузів