Дістаю з полиці мамин я рушник.
З любов’ю і теплом його я розгортаю.
Хоч за плечима вже десятки літ,
Та кольорів своїх він не втрачає.
Виткані на ньому орлята з голубами,
Півонії і мальви, мов зірвані в саду.
Шедеври ці, матусю, творила ти руками,
Які робили все так до ладу.
Твої натруджені поцілувати хочу руки,
І пригорнутись до твоїх грудей.
Води напитись з рідної криниці,
З нахиленим над нею журавлем.
Між нами відстань – не зміряти роками.
Ти так далеко – там на небесах.
Але любов, що виткана нитками
Довіку буде жити поміж нас.
Шануйте матерів своїх ви, діти,
Бо вони – найдорожче, що є у вас в житті.
Хай це звучить завжди вам, як молитва,
Слова для вас хай будуть ці святі.
10.01.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550686
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2015
автор: Ніна-Марія