Приємно слухать наодинці дощ,
коли ніхто не заважа літати,
коли для тебе цей звичайний дощ
такий чарівний і такий крилатий.
він по краплинці тихо так іде,
а ти повільно в згадки поринаєш,
ні, ти не хочеш думати про це,
та серце все без тебе обирає.
І тут минуле знову дає знак,
ти згадуєш про нього й безнадійно віриш
що завтра буде вже не так,
та змінювати щось не вистачає сили...
І ти самотньо дивишся в вікно,
прозорий дощ проблеми не змиває,
він просто змінює маленьке "все-одно"
на величезне й сильне"не зламають"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550707
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2015
автор: Viktoriya Vіtalіїvna