Сонет…

ANNA‎  S-yk  *      02‎  ‎червня  2014.      *
‎  Nie  wymażę  niczego  z  mojego  życia......

Po­między  wier­sza­mi  mi­jających  dni
uk­ry­te  strzępy  praw­dzi­wych  emocji
roz­pościerają  skrzydła  pragnień
...
Na  are­nie  bez­sennych  nocy
mo­nolog  sumienia
wy­lewa  szczętnie  uk­ry­te  prawdy

Za  ho­ryzon­tem  ludzkich  marzeń
kryją  się  ciche  modlitwy
błagających  o  cud…  

Włas­na  księga  życiowych  doświadczeń
wciąż  co­raz  grubsza
naj­dot­kli­wiej  uczy  pokory

A  przez  szparę  za­mykających  się  okiennic
wpa­da  is­kra  nadziei...
niekiedy  złud­na…  a  wciąż  ratująca…  
słoneczniki‏...
********************************
**

“  ...  Суворий  Дант  також  співав  сонети,
Кохання  жаром  в  них  Петрарка  знемагав”...
Мої  сонети,  як  золоті  монети,
Бо  з  свого  серця  я  їх  карбував...

А  в  моє  серце  золоті  потоки
Струмочками  збігають  від  Стожар,
Лиш  повний  місяць  вийде  з-поміж  хмар
І  ніч  ошатна  призупинить  кроки  …  

Дивуюсь  я    –  з  позаземних  орбіт:
Хтось  надсилає  дивний  свій  привіт
І  я  всим  серцем  прагну  всих  кохати…

Та  сохне  голос  мій,  сопілка  вже  німа,
Хоч  б’ється  серце,  та  життя  нема…
Монету  золоту…  кому    подарувати?..

Грудень  20**р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2015
автор: Марко Кайдаш