Ступає біль поодинокими рядками
І крає серце без розбору,
Пішли туди молодими, ми мужами,
А повернулися – старі діди.
Стара душа, що плаче кров’ю,
Запалі очі, рана у житті.
Старі діди, покинуті на розсуд долі,
Ми лежимо в сирій землі.
Ця земля нам є мати!
Ми є сини! Але не дають нам кати
піти у її обійми.
Я бачу грати на моїм вікні!
Я не побачу жінку, сина,
Я не почую голос їх,
Бо ми, діди, приречені страждати
На чужій землі.
І прийде час, коли підемо…
Старі діди підуть в останній бій…
Але до цього ще далеко…
Старі діди… В чужій землі…
Самі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550915
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.01.2015
автор: OlgaDudyak