Низька хатина...
Дах залізний...
Сидить на тині
Кіт облізлий...
Зайду, низенько поклонюся,
Лицем припа'ду до землі.
Там, де жила моя бабуся,
Де ноги бігали малі,
Де знали ми любов і ласку,
Де ввечері читали казку,
Де нас минало всяке лихо,
Де "Отче наш..." читали тихо.
Вклоняюсь низько в бур'яні,
І плакать хочеться мені.
Тихенько дощик накрапає...
Бабусі й тьоті вже немає...
Отак і нас колись не стане,
А дощ іти не перестане.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550971
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2015
автор: MVD