Мудрий, рішучий, і не по роках,
Мужньо направив на схід свою ходу.
Неньці хотів він принести свободу
На своїх щойно зміцнілих руках.
Прагнув він вижити смерті на зло.
Не повезло, на війні так буває.
Ось він поранений, кисень хапає,
А вона пхає отруйне жало.
- Згинь, мене тато і матінка жде,
Дівчина – м’ятою пахне волосся.
Може, я сплю і мені це здалося,
Що покидаю життя молоде?
- Ні, не здалось, в рай душа твоя йде.
Став ти героєм в сьогоднішню днину.
Обороняв рідний край – Україну.
- Що ж... Хай їй Бог добру долю дає!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551040
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.01.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)