Мене тошнить від вашого безсилля
Та досить нити й покладати рук!
І плавати по світу, як медуза
Кричати, що все падає на брук!
Мене тошнить від вашої любові
Вона фальшива, мов тонка стіна
Ви розкидаєтесь на право і на ліво
Словами, що у вічність несе час.
Мене тошнить від вас усіх, пробачте,
Можливо грубо скажу я в цей час:
Ви лицеміри, кляті і залежні,
хоч ні, не всі, а більшість з вас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551108
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: Іринка Свердан