Чужії долі заплелись в моїй...,
стелились в серці, як тумани в полі
зухвалим поглядом повій
осока видивлялась в мені волю...
чого ж ти дивишся?
Ти й нині ще не визнала Христа!*
Мої хрести тобі не зрозуміти...
я ж бо не грішна, та й я ж бо й не свята!
Чи ти чекаєш, що повернуться іудиниї діти?**
Їх доста нам залишила земля!
За них вже й нині заплечено потрійну плату.
Три Янгола — один лиш сатана.
Три Світлих Воїна — за одного лиш ката.
Ти не дивись! Від болі не зігнусь!
Я підведусь, зігірю ті тумани,
росою на світанку обернусь
Щоби сцілити воїнові рани.
09.01.15
* - Богоматір ховалася з немовлям Ісусом під деревами від воїнів царя Ірода, всі вони замовкали, намагаючись не шуміти, щоб переслідувачі не виявили втікачів. І лише одна осика продовжувала шелестіти як ні в чому не бувало, за що і була проклята .
Осика так і не визнала Ісуса і не схилила перед ним листя.
** - А ще осиці ставиться в провину те, що на ній повісився мучений каяттям Юда Іскаріот. Інші дерева гнали його геть, а осика зглянулася ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551123
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.01.2015
автор: НеГа