Ворон кряче на сосні.
Дощ дрібний мрячить.
Серед поля, на стерні,
Чоловік лежить.
Хто він? Звідки? Звати як?
Не повіда нам.
Це, здається, той бідняк,
Що служив панам.
У воєнну круговерть
Він пішов свідомо
І надибав наглу смерть
У краю чужому.
Не оцінить жодний пан
Героїзм юначий.
Хлопець вірив у майдан.
А життя - собаче:
Ні роботи. Ні житла.
Зашморгом - кредити.
Паньство (трясця б їх взяла)
Б"ється за "транзити".
Розбудили хижака,
Фурію дурну,
На брехні і на плітках
Зачали війну.
Ох, багато на війні
Пропаде хлоп"ят,
Доки в нашій стороні
Запанує лад.
Ворон зник. Дощ на стерні
Сліз налив ущерть.
В полі, в темряві нічній,
Порядкує смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2015
автор: Leskiv