Найсамотніше тоді,коли ти поруч мовчки,
тобі є що сказати,але ти дивишся в тишу.
А ребра ламає від несказаних слів,
що рвуться на волю всі і одразу.
Ліпше говорити відразу,коли почуття ще живі,
і вони таки комусь потрібні,
бо миттєвість пройде і вони вже набриднуть.
Мулятиме очі сірий спогад в кишені,
таки недоречно,коли мовчати давно
вже приречений.
Найстрашніше,коли ті кому непотрібен
сто років і більше
твердять,що ти для них все, вони і стають
власним Всесвітом і скоро повернуться.
Та поки що,за любов не платять кредитною
карткою чи купюрами з євро.
І ліпше не стояти поруч з такими як ти,
навіть мовчки, бо і так порожньо,
ти будеш уже не моєю помилкою.
Хтось литиме літр сліз щоночі і ще
трішки...
Під ранок
Ти візьмеш той самий ранець,і словом не зраниш.
Стоїш на зупинці (в) сьогодні.
Незнаючи, про що мовчатимеш
вкотре.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2015
автор: Харченко Аліна