Ранній абсурд

Я  сам  засну.  Не  обійму  нікого.
Відверто.  Всі.  Чекають.  Від  мене  жаги.
І  не  чекайте.  Ви  мене.  Нового.
Якщо  старого  віднайти  змогли…

Я  сам  засну.  В  думках-пустелях.
Не  відшукаю  в  сні  шаленого  тепла..
Я  сам  засну.  І  заберу  у  стелі
Всю  потаємність.
                                         Навіть  і  частинки  зла…

Я  сам  заснув.  Як  відкрутило  коло.
І  може  я  прокинуся.  Та  сам…
Так  спати  не  хотілось.  Як  ніколи.
Бо  відшукати  сили.  Не  судилось.  Там…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551348
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.01.2015
автор: Вальдемар Феруменко