Слова! Ви - тінь думок.
Потрібно ставити на рот замок,
Бо люди перестали відчувати,
В яких порядках їх (слова) складати.
Жорстокі й підлі вам відразу
Промовлять найсолодшу фразу,
Та й серце познімає усі коди -
Самі ж собі завдали шкоди!
Слово, скажете, не є ножем.
Поріже душу - завтра заживе?
Та ні! Ви кров не спините так скоро,
До смерті лишитеся тяжко хворим.
А коли слово не одне? Десятки!
А що душі? Ховатися у п'ятки?
Вона так зробить і поставить ґрати,
Щоб не змогли слова її дістати.
Не допоможе! Бо людей багато,
У кишенях за словом не будуть шукати.
Гіркі чи медові - все треба стерпіти,
Вмирати від болю, але дальше жити.
Скажете: "Нема смертельних фраз!"
Душа потоне у ріці образ:
Широка, бистра. Крижана вода,
Берегів не видно, миля десь до дна.
А хто врятує від погибу?
Хіба рибак, що ловить рибу.
Ні! В самого сіті-пили,
А плисти далі нема сили...
Та може кине хтось круга-надію
(Хоча, сама у це я слабо вірю)
І витягне з обіймів вічного спочинку
На рік, на день, чи на хвилинку.
Ви викиньте зі словника рядки образ!
Даруйте крила - виростуть у вас,
Теплом зігрійте, наче сонце навесні,
Не раньте словом серця і душі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551586
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2015
автор: Шведик