старість у двадцять шість
жорстка констатація факту
кажуть живи так і так лови моменти
насолоджуйся головним але не кажуть
якщо головного не має поруч
то як його в біса взяти
і як його в біса жити
якщо розчиняєшся в просторі наче дим
схоже лишилось не так вже й багато часу
каміння повсюди збирати розкидане ще й не мною
бо не встиг як вже старість беззуба
обскубана хижа оббиває ноги об мій крихкий
колись юний міцний непорушний
поріг
і думаєш вже потрохи як то його краще померти
тільки так щоб це сталося не вві сні
є чимало таких хто до скону боїться смерті
а я бачив її очі
вони зелені і безмежно сумні
14 січня 2015р. [00:48]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551619
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.01.2015
автор: Віктор Шупер