***
Усі, хто знає про моє життя,
Звичайно, скаже: ”Все, як треба!..”
Насправді ж, мої роки – то сміття,
Що по землі розсипалось із неба…
Про свої сльози я вже не пишу,
Життя навчило все і всим прощати...
Тепер і Господа нічого не прошу,
Коли в молитві мав би щось прохати…
... Як тихий вечір прагне стріти ніч,
А та – втікає у обійми ранку,
Так і життя моє – біжить мені навстріч,
Я ж поринаю в хтиву забаганку…
Чому в неспокої дано мені прожити
Своє життя на грані власних сил?..
Та знаю я – не треба й ворожити, –
Що спокою нема й серед могил…
Живу чи просто йду серед людей -
Ніхто впритул, напевне, не помітить...
...........................................................
............................................................
***
19**р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551763
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: Марко Кайдаш