Я народився місячної ночі,
Комети хвіст виднівся у вікні
І шепотів слова якісь пророче,
Шлях непростий завбачивши мені.
А я звичайний. Трохи недоучка.
І схиблений на точності подій.
Пішла дружина: я їй надокучив…
Буденний факт в колізії земній.
Рукопис є, а грошей – ні копійки…
Душа щемить в якімсь передчутті.
Підсохла недописана сторінка…
Піду-но в місто… Гарно навесні!
Яке повітря! Сонце прохолодне…
І ноги мчать (куди – не знаю сам!)…
Стрибає серце в почуттів безодню!...
Але від того лоскотно думкам!..
Букет вогню! ВОНА ж згорить, бідаха!
Жахливі квіти кольору… розлук…
Сплетіння рук… Тонкий парфумів запах…
Й хода луни майбутніх хресних мук…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551802
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: ptaha