Їде поїзд. Стукають колеса в такт.
Сонні люди сидять так,
Ніби статуї земні:
Хтось дрімає, хтось вже спить.
Хтось до когось гомонить...
Час спливає. Сонце сходить...
То за поїздом біжить,
То його вже перегнало,
Світить в очі попереду.
Зігріває, віддає
Людям все тепло своє.
За вікном минають села і міста.
Йде дорога в поле і ліса.
Десь поля чорніють, зорана рілля,
Десь вже зеленіє там озимина.
Чути гомін, співи, поїзд загудів
Та циганські діти просять п'ятаків.
Думаю, міркую про життя земне.
Що діється вдома, як нема мене.
Так життя минає.
Прийшла, йду, інколи спиняюсь.
Роблю добро або ж помиляюсь...
Десь напівдорозі я уже в житті.
Помагай же, Боже, шлях пройти мені!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551806
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: Поліанна