Дві душі, що до зради не звичні,
Доля, раптом, звела на шляху.
Доторкнулися ледь, по дотичній
І... упали у лапи гріху.
Хоч вони виривались щосили,
Та з тенет вперто гріх не пускав.
Допомоги у Бога просили,
Бог, що з ними робити, не знав.
Бо кохали так палко і ніжно,
Без вульгарності та без облуд,
Почуття це було білосніжним
І, тому, не торкнувся їх бруд.
15.01.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551837
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: Патара