Війна,війна. ..так важко вимовляти
Це слово вовче,хто його родив?
Не хоче людство Бога пізнавати
І світом править демон – поводир.
Війна,війна.. . від крові згіркли води
На українській недоораній ріллі.
Здійми на небо очі,мій народе!
Збагни ,що ти лиш крихта від Землі.
Війна ,війна …під звуки канонади,
Під крики відчаю відходять дні святі.
Із смертю на один стоїш,солдате…
Хтось долю твою пише у теплі.
Вже з материнських сліз ріка святая,
Розлилася,виходить з берегів.
Сини стоять за правду та немає,
Тіє правди серед ворогів…
Війна ,війна…її я проклинаю,
Хоч і на це нездатна,бо слабка.
Нехай Йорданські води позмивають
Отого людожера - хробака.
15.01.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551878
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: леся квіт