Покуйовджені наші світання
Позалатані наші ночі.
У шаленому тінньотанці:
Ми хороші, а ви –повстанці.
Йде війна: божевільна і чорна.
Сирота солоспівним криком
намальованій ляльці шепоче
Хто ми є? Що ця юродь хоче?
Ми – дерева, узор провесняний
наші душі багнет прошиває.
Ми – бузок, а параліч беззубий
наші очі обмерзлі шарпає.
Ми – ера. Століття. Ми – символ.
Ми – спокій. Пісня. Пожовкла трава,
Синьоокого хлопця летить он рука.
А Київ-герой Волновасі гука:
А де Україна? Хто ти є? Хто є я?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551899
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: Сонцетінь