Прощай, Україно моя!
Прощайте, гаї та поля.
Я більше не повернусь,
Та все одно підкорюсь.
Корюся твоїй я красі,
Співаю пісні голосні,
Тобі присвячую оди,
І... Чекаю нагоди.
Нагоди покинуть тебе,
За це зневажаю себе,
За це голову я опускаю
І тебе назавжди відпускаю.
Ти лети, моя леле, лети!
Через довгії роки пройди,
Пролети над лісами, морями,
Провернися. І лишись разом з нами.
Я відпустю тебе і скажу:
"Ти лети!", може, й шлях покажу.
Шлях тернистий, та все одно жде
Велике майбутнє тебе!
До мене не повернешся,
Але в серці теплом відізвешся...
Прощайте, гаї та поля!
Прощай, Україно моя!
P.S. Присвячено українським емігрантам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551933
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Ліза Українка